--Початок запису--
В’язень: «Рай гряде! Пекучі очі Лісан аль-Гайба! Його погляд випалить наших ворогів».
Допитувач: «Збільшити напругу. Знову».
*Кілька хвилин тривають крики*
В’язень: «Попри наші гріхи, він прийшов, щоб знайти нас. Він говорить нашою мовою. Він знає наші звичаї, наче сам народився серед нас. Він...»
Допитувач: «Допитуваний утратив свідомість. Ввести стимулятор».
В’язень: «Хух. Що це?»
Допитувач: «Ще раз. Кажи, де нам знайти цього Лісан аль-Гайба».
В’язень: «Хай тобі всохне, собако! Кожен, хто служить Лісанові аль-Гайбу, потрапить до Раю. Ми звільнимося самі та звільнимо нашу планету. Ми...»
*Задушливий протяжний звук*
Допитувач: «Допитуваний помер. Підсумок: серед фрименів є релігійний лідер, відомий як Алнаем, що їхньою мовою означає Сплячий. Вони називають його Лісан аль-Гайбом і посилаються на пророцтво, що він приведе їх до раю.
Заведіть наступного допитуваного».
--Кінець запису--

«Леве,
Ми закінчили перехід. Народ у безпеці, доки Гільдія приймає наші податки, а ти привертаєш увагу сардаукарів.
Треба було тобі дати внутрішнє ім’я „Піюм“. Ґедзь. Своїми укусами ти їх не на жарт занепокоїв, чим виграв нам час на відхід.
Але тепер я змушений звернутися до боргу води. Життя за життя.
Ти вже чув, мабуть, про Альнаема. Він Лісан Аль-Гайб. Усе на це вказує. Але він зник. Пішов шукати одкровення й наполіг, що має іти сам. Попрямував далеко на північ, де нашим очам і вухам його не спостерегти.
Відтоді його не бачили. Подейкують, що він перейшов у алям аль-міталь, але серце моє вбачає зраду. Він не склав присягу наїба. Його міг схопити ворог.
Знайди його.