Варто наголосити, що буйна, різноманітна та густа (за стандартами Арракіса) рослинність О’одгаму не має собі рівних на планеті. Варто провести більш детальну каталогізацію видів. А також узяти проби ґрунту.

З того, що я розумію, цей район багато важив для фрименів із найдавніших часів, сягаючи в досічову епоху історії дзен-сунітів. Там досі можна знайти стародавні руїни. Чи завжди рослинність була такою пишною? Чи саме вона привабила їх сюди? Або ж це вже їхня заслуга?

На жаль, за відсутності фрименів у цьому районі, схоже, пустив коріння якийсь дивний культ. Зібрані мною свідчення є казковими, суперечливими й підозрілими. Чутки навколо культів збираються, мов мухи. Одна деталь повторюється: вони нібито в якийсь спосіб поклоняються піщаним хробакам.

Пане, прошу, заберіть мене звідси. Ті співи. Ті ритуали. Вони всі божевільні, і я починаю вірити в їхнє божевілля. Хробак мертвий. Це знаю напевно.

Майса Тарілл височіє над зручним джерелом геотермальної енергії. Її скеляста поверхня здавалася захищеною від вторгнення хробаків. За правління Харконненів тут було збудовано електростанцію для зарядки великих батарей. Однак ця уявна безпека виявилася оманливою. Величезний піщаний хробак зруйнував кам’яний бар’єр, знищивши все обладнання. Утім і сам у процесі загинув від потужних електричних струмів зібраних батарей (див. статтю Лієт-Кайнса щодо смерті хробаків).

Думаю, слабкий струм, що генерує напівзруйноване обладнання всередині станції, якось зберіг його тіло. Неушкоджений хробак став священною реліквією культу Маас Харет. Вони переконані, що напад хробака стався з Божої волі, і вважають його збереження дивом. Їхній фанатизм зростає.

Прошу вас, пане, заберіть мене з цього завдання!