Описати мої стосунки з графом Хасимиром Фенрінґом завдання не з легких. Він завжди був невід’ємною частиною мого життя, майже як близький та улюблений дядечко, проте жодного разу я не мала з цією людиною навіть випадкової розмови.

Знаю, що його матір належала до Сестринства — вона годувала молоком і пана Хасимира, і мого батька. Мабуть, їхнім долям було суджено тісно переплестися, оскільки пліч-о-пліч вони пройшли крізь багато значущих подій.

Легко зрозуміти, чому в таких умовах між двома хлопчиками виникає особливий зв’язок. Зв’язок, який дозволяє одному просити іншого про неможливі речі й чекати, що їх буде виконано без жодних вагань.

Тож дивно, що про графа Фенрінґа, людину, яка займала так багато місця в моєму житті, я здебільшого дізнавалася з розмов у салонах та при дворі. Про те, що стратегічною хитрістю він може змагатися з ментатами, бойовими навичками не поступається майстрам меча, а жорстокістю — моєму батькові.

Вельмишановний Бароне,

Мушу вас підготувати до найгіршого. Інженерний корпус досі не надав заключний звіт, але, як видно з усього, доведеться визнати, що переробна установка на Вітровказі відновленню не підлягає.

Очевидно, що саботаж учинили люди Герцога, а не наші. Проте також очевидно: граф Фенрінґ звинуватить у всьому Дім Харконненів, аби завдати нам фінансових і репутаційних збитків. Дякуйте за це власному тупоголовому племінникові Ґлоссу.

Ґлоссу настільки поспішав вас вразити, що не подумав перевірити, кому належить підприємство, яке він вирішив знищити. Вилов опахів — дійсно Каладанський промисел, і він пов’язаний з інтересами Атрідів. Проте граф Хасимир Фенрінґ також має до нього стосунок. Виявляється, він забезпечує майже третину Фенрінґових надходжень — тобто забезпечував, доки ваш племінник не знищив увесь вилов.

Промах Звіра уже створив нам проблеми. Фенрінґ обов’язково залізе в наші квоти на прянощі, щоб компенсувати непіднімне скорочення виробництва, і ніякі наші звичайні оборудки з тим не допоможуть.