Якщо чесно, це був мій найкращий вечір на гладіаторських боях. Найкращий вечір у моєму житті! Ще б пак, побачити на власні очі, як б’ється Фейд-Раута. Хто не бачив, ніколи не зрозуміє. Усі ми споглядали чудові видовища крові та жорстокості, що розбурхують нутрощі. Але то було… священнодійство.

У кожного є улюблені бійці, але ніхто не виходить на бій із такою чарівністю й артистизмом, як Фейд-Раута. І це справжнє мистецтво! Шляхетна особа, племінник нашого Барона, у бійцівській ямі — саме собою гідне видовище, але Фейд-Раута змушує кожного глядача закохатися в нього. У мить перед смертельним ударом арена затамувала подих, приголомшена його витонченістю, — усі ми посміхалися, усвідомлюючи, як нам пощастило. І я клянуся вам, щоб мені провалитися, але опонент Фейда-Раути посміхався в останню мить — можливо, так, як шмат глини або чисте полотно посміхаються, усвідомлюючи, що над ними працюватиме не якийсь зелений новачок, а справжній митець.

Фейд-Раута: Пробачте, любий дядьку, але бій биків — це їхня традиція. А вони поводяться так, ніби ніколи раніше не бачили такого бика. Що ж, справедливості заради… ніхто раніше не бачив, щоби бик так конав.
Барон Харконнен: *нерозбірливо*
Фейд: Несмак? Це було витончене порушення, я...
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Я...
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Звісно. Перепрошую за свою необачність. Залицяння пройшло дуже добре. Я поводився якнайкраще, і Арісте була доволі ласкавою. Мені здалося, що їй час показати деякі приховані глибини.
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Вона досі зачарована мною, хоч і не показує цього. Вона лише грає роль, що, на її думку, до душі її батькам. Я міг би її знайти. Я міг би…
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Так, дядьку. Це завершує заручини та мир?
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Щось від мене тут багато крові лишилося, еге ж? Негайно піду, прийму ванну. Гарного вечора.
Барон: *нерозбірливо*
Фейд: Гей ти. Скажи слузі підготувати мені ванну. І нехай доправить мої ножі… та ще одного слугу. Я не звик до відмов.