Арісте, дитя моє, гордість моя, кровиночка, народилася на вістрі леза, і я його тримала. Лето бажав сина. Сестринство наказало мені за допомогою тілесної дисципліни зачати доньку. Чому коритися, коханню до мого Герцога чи обов’язкові перед Бене Ґессерит? Чи брати мені участь у стародавньому генеалогічному задумі, що має призвести до появи Квізац Хадераха, або ж зухвало прискорити цей план і скоротити шлях?

Усе, що знаходиться поза нашими межами, ми здатні помічати й аналізувати. Але така вже людська природа: варто зіткнутися з особистими негараздами, то чим інтимніше це питання, тим важче його аналізувати логікою. Тому найважливіші речі ми зазвичай вирішуємо навпомацки.

Зрештою обрала доньку. Але це був найскладніший вибір у моєму житті: я балансувала на лезі завтовшки з єдину молекулу. Немає любові більшої, ніж наша любов до Арісте, немає радості сильнішої... та знову й знову подумки повертаюся до цього доленосного бінарного вибору. Пізніми ночами думаю про те, яким міг би стати всесвіт, якби я вирішила інакше.

Ти зрозумій, ми всі любимо нашу Арісте. Ще відтоді, як це допитливе дівча, випереджаючи свій вік, крало книжки з особистої батьківської бібліотеки, мов спритна синичка. Дай їй, Боже, здоров’я — вона могла кого завгодно до смерті заговорити. Я пригадую лише один раз, коли Арісте забракло слів.

А то ти не знаєш, про що я. Майбутнє весілля. Атріди й Харконнени мирно зібралися разом. Арісте та її наречений. Фейд-Раута того дня був украй люб’язним. А потім… видовище. Фейд влаштовує показовий бій із салуським биком на честь Старого Герцога. Еге ж…

Те, що той чоловік зробив із твариною… Та я в житті собі не дозволю комусь сплюндрувати вуха цими подробицями. Бідного Аякса аж вивернуло, а він же м’ясник! Гм… Ні. Ні, вечеряти мені щось розхотілося. Добраніч.

Я сама не своя. Утратила рівновагу. Тільки-но відчула, що починаю справжнє доросле життя, аж раптом мене обступили різні сили й інституції, що прагнуть нав’язати свою волю. Бене Ґессерит. Батько та наш Дім. Війна Асасинів завдає непоправної шкоди ідеалам Атрідів, народові цієї планети. Я вдумливо зважувала пропозицію, яку мені зробив Зантара (не писатиму тут його справжнє ім’я), — відмовитися від Імперії, почати нове життя в пустелі з ним і фрименами.

А тепер ще й домовленість про весілля з Фейдом-Раутою Харконненом. Яка ж бридота! Але Сестринство так наказало. Це може врятувати мого батька й наш Дім від конфлікту, що викорінює все їхнє добро. Я була готова тікати, коли нам улаштували зустріч. Мушу визнати, Фейд виявився... чарівним. Геть не цього чекала.

Завтра буде врочистий прийом. Фейд обіцяє щось особливе. Видовище, аби віддати шану моєму дідові. Хай там що, а якась частинка мене чекає на нього. Одне не дає мені спокою, чим би я не намагалася відволіктися: розчарування Зантари.