Ґурні Галлек — воєначальник Дому Атрідів. Знаний, схожий до стародавнього трубадура і своїми віршами та піснями, і бойовою звитягою. У безладі війни будь-яка згадка про усне слово може зникнути вмить, тому я зараз перебуваю серед солдатів Атрідів, щоб зберегти найточніші версії творів Галлека в письмовій формі. Цю пісню серед солдатів співають досить часто.

ПІСНЯ ҐУРНІ

Сади та виноградники,
і повногруді гурії,
і чаша аж по вінця повниться вином.
Та чом же я мугикаю про битви,
На порох стерті гір вершини?
Чом же в моїх очах бринить сльоза?

Уже небеса розкрились:
багатства розсипають —
усе поруч, тільки руку простягни.
То чом же я про засідки міркую,
отруту в чарі литій?
Чом відчуваю враз тягар років?

Кохані руки пестять
і наготою ваблять,
екстазів райських обіцяють жар.
Та чом же я пригадую про шрами?
Старі провини душу роз’ятрили…
Чому спочинок страх не прожене?