Ха! В яблучко, та не зовсім! Руки в мене немає через надмірну пристрасть до азартних ігор. Здогадка твоя правильна, але б'юся об заклад, що подробиці ти не вгадаєш. Ну ж бо! Не вдавай із себе квіточку недоторкану — приймай ставку!

Ха-ха! А ось і не вгадав! Тепер давай я розповім, як усе було. Коли ти винен работорговцям купу грошей, і віддавати немає чим, залишається два варіанти: ти платиш або своєю свободою, або участю в жорстоких іграх. Ці виродки вибрали останнє.

Ніколи не недооцінюй піщану бурю. Я це знаю краще за будь-якого смертного. Під час їхніх ігор лютувала страшенна буря. Вітер за 400 кілометрів на годину перевалював. Ці падлюки оголили мою руку, відрізавши рукав, а потім просунули її в маленький спеціальний отвір у дверях. Четверо з них тримало мене. Пісок із вітром немов змовилися з ними й перетворилися на мільйон скальпелів... Не буду удаватися до подробиць, скажу лише, що коли все скінчилося, замість руки лишилися скривавлені кістки. Знаєш, коли бачиш власні кістки, ще вологі від крові, це змінює тебе назавжди...

А гроші, які ти програв, потрібні мені до ночі.

Арракін: Арракін викликає Агамемнон. Прийом.

Агамемнон: Ми... намагаємося...

Арракін: Агамемнон, як чуєте мене? На зв’язку Арракін. Радимо розвертатися. Коріолісова буря несподівано змінила курс. Швидкість вітру сягає 700 кілометрів на годину. Агамемнон, як прийняли, прийом?

Агамемнон: Арракін, ми відхиляємо вашу пораду. Немає шляху назад. Можемо рухатися лише вперед. Спробуємо обійти бурю по краю та приземлитися. Ми...

Арракін: Агамемнон? Ваша передача обірвалася. Агамемнон, прийом?

Агамемнон: Господи Боже...

Арракін: Агамемнон?

Агамемнон: Ми не впораємося...

Арракін: Агамемнон?

Агамемнон: Це... рука Господа.

Арракін: Агамемнон?

Агамемнон: Це кара господня!

Арракін: Агамемнон? Агамемнон, прийом?