Люба матінко,

Ще раз спасибі, що поговорила з дядьком щодо влаштування мене на посаду аташе Ландсрааду. Розумію, ти вважаєш мою одержимість арракійським піщаним хробаком чимось на зразок манії, але я вдячний тобі за терпіння. Моя давня мрія побачити його на власні очі майже здійснилася!

Ти уяви собі цю тварину. Його наближення супроводжується статичною електрикою та сухим освітленням, а також сильним, стійким ароматом паленої кориці. За розміром хробаки сягають 450 метрів завдовжки, хоча багато хто стверджує, начебто в пісках південного полярного регіону ховаються істоти до 1000 метрів. Це паща, здатна проковтнути меланжевий гарвестер. Нутрощі, мов доменні печі, що виробляють потужне полум’я. Коли два таких титани зустрічаються, вони викликають один одного на бій, обдаючи пряними подихами з горлянок, схожих на печери.

Тільки уяви собі, матінко!

Я щойно прибув на планету, але вже понад тиждень треную «піщану ходу» й відчуваю, що опанував аритмічне шаркання. Чекати далі несила! Наша маленька експедиція вирушає завтра. Напишу тобі після повернення.

Твій відданий син —

Лансель Хурата

На північ, південь,
всюди дме пісок.
Багатий ти чи бідний —
йому немає діла.
Прабатько Шай-Хулуд — безмежний його строк,
часи минають, гаснуть зорі…
А Шай-Хулуд — це вічність й сила.

О, Шай-Хулуде, наш Прабатько-Вічність!
О, Шай-Хулуде, Старець із Пустелі.
О, Шай-Хулуде! Вічність й сила…

Ти благословиш своєю посмішкою
мій крис-ніж.
Натомість посміхнеться
ворожа смертна рана.
В горнилі твого чрева
народився світ.
До початку буття,
Творцеві вічна слава!

Коли терпець твій увірветься,
і зорі всі щезатимуть в твоєму лоні.
Ковтай усе, і місяць, що над нами,
і світло, й тьму, і час…
І нас.

Ти нас породив,
Тож тепер не залиши!
У череві своєму пронеси
крізь темряву — в майбутнє.